розчулити
Ukrainian
Etymology
From роз- (roz-) + чу́лий (čúlyj) + -ити (-yty). Compare Belarusian расчу́ліць (rasčúlicʹ), Polish rozczulić.
Pronunciation
- IPA(key): [roʒˈt͡ʃuɫete]
Verb
розчу́лити • (rozčúlyty) pf (imperfective розчу́лювати)
- to move, to touch, to affect (arouse emotion in, especially tenderness or compassion)
- Synonym: звору́ши́ти pf (zvorúšýty)
Conjugation
Conjugation of розчу́лити, розчу́лить (class 4a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розчу́лити, розчу́лить rozčúlyty, rozčúlytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розчу́лений rozčúlenyj impersonal: розчу́лено rozčúleno |
| adverbial | — | розчу́ливши rozčúlyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я | — | розчу́лю rozčúlju |
| 2nd singular ти | — | розчу́лиш rozčúlyš |
| 3rd singular він / вона / воно | — | розчу́лить rozčúlytʹ |
| 1st plural ми | — | розчу́лим, розчу́лимо rozčúlym, rozčúlymo |
| 2nd plural ви | — | розчу́лите rozčúlyte |
| 3rd plural вони | — | розчу́лять rozčúljatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розчу́льмо rozčúlʹmo |
| second-person | розчу́ль rozčúlʹ | розчу́льте rozčúlʹte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він | розчу́лив rozčúlyv | розчу́лили rozčúlyly |
| feminine я / ти / вона | розчу́лила rozčúlyla | |
| neuter воно | розчу́лило rozčúlylo | |
Derived terms
- розчу́лений (rozčúlenyj)
- розчу́лення n (rozčúlennja)
- розчу́литися impf (rozčúlytysja)
Further reading
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “розчулити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “розчулити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “розчулити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “розчулити”, in Словник.ua [Slovnik.ua] (in Ukrainian)