визнати
Ukrainian
Etymology
From ви́- (vý-) + зна́ти (znáty). Cognate with Polish wyznać (“to profess, to confess”)
Pronunciation
- IPA(key): [ˈʋɪznɐte]
Audio (file)
Verb
ви́знати • (význaty) pf (imperfective визнава́ти)
- to acknowledge, to recognize, to accept (admit as fact or truth)
Conjugation
Conjugation of ви́знати, ви́знать (class 1a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́знати, ви́знать význaty, význatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́знаний význanyj impersonal: ви́знано význano |
| adverbial | — | ви́знавши význavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я | — | ви́знаю význaju |
| 2nd singular ти | — | ви́знаєш význaješ |
| 3rd singular він / вона / воно | — | ви́знає význaje |
| 1st plural ми | — | ви́знаєм, ви́знаємо význajem, význajemo |
| 2nd plural ви | — | ви́знаєте význajete |
| 3rd plural вони | — | ви́знають význajutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́знаймо význajmo |
| second-person | ви́знай význaj | ви́знайте význajte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він | ви́знав význav | ви́знали význaly |
| feminine я / ти / вона | ви́знала význala | |
| neuter воно | ви́знало význalo | |
Derived terms
- ви́знаний (význanyj)
- визна́ння (vyznánnja)
Further reading
- визнати in Bilodid, I. K., editor (1970–1980) Slovnyk ukrajinsʹkoji movy, Kiev: Naukova Dumka
- визнати in Horox (slovozmina)
- визнати in Kyiv Dictionary
- визнати in Slovnyk - portal ukrajinsʹkoji movy ta kulʹtury