веліти

Ukrainian

Etymology

Inherited from Old East Slavic велѣти (velěti), from Proto-Slavic *velěti. Cognate with Russian велеть (veletʹ), Old Church Slavonic велѣти (velěti), Serbo-Croatian вѐлӣм, Czech velet.

Pronunciation

IPA^(key): [ʋeˈlʲite]
Audio (file)

Verb

велі́ти • (velíty) impf (perfective повелі́ти)

(intransitive) to order, to command
Synonym: нака́зувати (nakázuvaty)

Conjugation

Conjugation of велі́ти, велі́ть (class 5b, imperfective, intransitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive	велі́ти, велі́ть velíty, velítʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	велячи́ veljačý	велі́вши velívšy
	present tense	future tense
1st singular я	велю́ veljú	бу́дувелі́ти, бу́ду велі́ть, велі́тиму búdu velíty, búdu velítʹ, velítymu
2nd singular ти	вели́ш velýš	бу́дешвелі́ти, бу́деш велі́ть, велі́тимеш búdeš velíty, búdeš velítʹ, velítymeš
3rd singular він / вона / воно	вели́ть velýtʹ	бу́девелі́ти, бу́де велі́ть, велі́тиме búde velíty, búde velítʹ, velítyme
1st plural ми	вели́м, велимо́ velým, velymó	бу́демовелі́ти, бу́демо велі́ть, велі́тимемо, велі́тимем búdemo velíty, búdemo velítʹ, velítymemo, velítymem
2nd plural ви	велите́ velyté	бу́детевелі́ти, бу́дете велі́ть, велі́тимете búdete velíty, búdete velítʹ, velítymete
3rd plural вони	веля́ть veljátʹ	бу́дутьвелі́ти, бу́дуть велі́ть, велі́тимуть búdutʹ velíty, búdutʹ velítʹ, velítymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	велі́м, велі́мо velím, velímo
second-person	вели́ velý	велі́ть velítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	велі́в velív	велі́ли velíly
feminine я / ти / вона	велі́ла velíla
neuter воно	велі́ло velílo

Related terms

во́ля (vólja)
волі́ти (volíty)